?

Log in

Dec. 31st, 2016

Я не буду довго підбивати підсумки року, що минає.
Я не буду виставляти на загальний огляд свої мрії.
Я не буду дякувати року, що от-от завершиться, чи ганити його привселюдно.
Не тому, що мені нема чого сказати, що підсумовувати, про що мріяти, чому радіти і про що сумувати.
Та я вже порозмовляла з 2016 роком віч-на-віч. Що сказати, бувають розмови легші, бували й важчі.
Але я вдячна йому за зустічі з гарними людьми, на це він був справді щедрим, та за цікаві враження від подорожей. Тож я рада, що цей рік був у моєму житті.

Зі святом вас, друзі! Цієї ночі на вашу адресу надійде безліч бажань. І хай доля серед них обов"язково почує саме те, яке вам сподобалося найбільше, те, про яке у вас промайнула думка: от би і справді здійснилося! А вже як почує, то хай буде така ласкава, що щедро відсипле миру, здоров"я та сил, аби те бажання можна було втілити у життя.

Гаити-63

Я мечтала услышать эти песни еще с тех пор, когда читала их слова в ЖЖ их автора.
Сильная вещь, очень. Спасибо огромное за нее.
Но если кто не в курсе, хочу предупредить: слушать будет тяжело, а впечатление останется тяжелым.
Оригинал взят у tikkey в Гаити-63
Собственно, вот оно - плоды трудов и вдохновений. "Гаити-63", "Гиперион", Москва-2016. Сведенная запись с трех камер, звук с пульта. На сем и покалим сростень. Больше по этому поводу мне сказать нечего)))
Наслаждайтесь...



А вот еще - это с Лунгом, первый вариант. Тоже в "Гиперионе"... Для ценителей))) Обещала обе ссылки дать - вот и даю)

Мені так сподобалась Конституція цієї диво-республіка, що я не втрималася, аби не поділися чудовим.
Оригинал взят у nkb в Конституция Республики Ужупис.
А вот вы - лично ВЫ - знаете про республику Ужупис?

Я вчера узнала. И теперь туда очень хочу.

Вот про нее статья.

А вот ее Конституция. И она мне нравится, поэтому скопирую себе, на всякий случай. Потому что должно же у людей - даже в серые и смутные времена - быть что-то для чистой радости?

Хорошей всем недели!

Дзинь!Collapse )

Oct. 20th, 2015

Скромність, безумовно, це - чудова риса характеру. Однак, мій характер складється аж ніяк не лише з гарних рис.
Тому я раптом зрозуміла, що давно вже закинула ЖЖ і навіть - уявити тільки! - бозна-скільки часу нічим не хвалилась.
Тож швиденько надолужую це, викладаючи посилання на  моє інтерв'ю з кореспонденткою видання "Україна Молода".
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2722/164/95257/
За що люблю інтернет, так це за те, що можна цікаво поспілкуватись із людиною з Києва, не виходячи з дому. :)

А ще, на початку наступного місяця збируся із силами, викрою трохи вільного чау і зафіксую, перш за все, для себе, свої осінні мандри і гарні пригоди. Так трапилось, що ця осінь щедра на те й на інше, спасмибі їй!

Мабуть, я зла. Дуже зла від природи. І не можу оцінити старання людей, що роблять все задля того, аби популяризувати українську класику у світі.
А може, просто вважаю, що "все і за будь-яку ціну" не завжди доречне.

Але це - чи не перший випадок, коли я щиро бажаю, аби український культурний проект або докорінно змінився, починаючи від концепції, або гроші, що запланували витратити на нього, пішли на щось більш корисне.
Так, це - не найстрашніше, що коїться в нашій країні. Далеко не найстрашніше. Та для мене це не аргумент і не виправдання.
Так, це - упередження. Бо я - палка шанувальниця Лесі України і щиро закохана в "Лісову пісню".
Але я дуже не хочу, аби у світі знайомились з ТАКОЮ мавкою (вони б її ще татуювали українським орнаментом, щоб уже напевно!) і з варіантом "Лісової пісні", до якого суперклеєм уяви якогось сценариста приліплений геппі-енд, а за Лукашем в образі вовкулаки ганяється вовкодав Надійка.



http://litakcent.com/2015/09/30/u-multfilmi-mavka-lisova-pisnja-bude-hepi-end/

Jun. 17th, 2015


Вітати себе саму із Днем народженням - навряд чи ознака гарного смаку.
Однак, чим це свято гірше за будь-який інший день у році?
Тож я не так вітаю себе, як бажаю всім-всім вдалого червневого дня!
Ну, а собі  - миру в моїй країні.
Бо минулий рік був справді вдалим, у багатьох сенсах: на подорожі, зустрічі, досягнення. Не певна, що  хочу забувати його, та й чи треба?
"Забути" - то побажання лише до новин на телебаченні й в інтернеті.
 Тому й бажаю собі зараз найважливіше на цю мить.
А ще - дякую друзям. Завдяки вам, я пам"ятаю, що життя створено для радості, тож варте боротьби.

Tags:

У світі є різні люди. Бувають навіть такі скептики (щоправда, я й сама інколи до них належу), які мають сумнів, що в мене – справдешня янголята вдача, тільки крилець не вистачає для повної відповідності внутрішній суті. Відтепер же в мене є доказ. І це – навіть не фотошоп!
ПодробиціCollapse )

оголошення

Друзі!
Презентація мого роману "Крила кольору хмар" (у співавторстві з Дарою Корній) відбудеться у Запоріжжі 28 квітня (умгу, на 5 днів пізніше ніж у Києві спільна, буває).
Місце проведення: навчальний корпус Запорізького національного університету № 2 (вул. Жуковського, 66-б), ауд. 328.
Початок - о 16.05.
Буду дуже-предуже рада всіх вас бачити! Приходьте!
 Запоріжанка Яна Ясунас з дитинства любила тварин, а ще їй завжди подобалося малювати, хоч вона ніколи не займалася цим професійно. Можна сказати, що Яні вдалося реалізувати свою дитячу мрію: вона закінчила біологічний факультет Запорізького національного університету і з 2003 року працює адміністратор виставки екзотичних тварин «Чудеса природи» у Запорізькому краєзнавчому музеї. А ще рік тому вона почала все більше часу присвячувати малювання, замість полотна або паперу використовуючи пір'я птахів і черепа тварин.
За словами самої Яни Ясунас, настільки незвичайний вибір матеріалів для творчості викликаний тим, що їй завжди було шкода викидати гарні, яскраві у своїй екзотичності пір'я птахів, представлених на виставці. Просто ж зберігати їх було нецікаво. Їй довелося побувати в таких екзотичних країнах, як Мексика, Нова Зеландія, Філіппіни, Індонезії, Шрі-Ланки, Куби, Індії, Таїланд та інші. Саме ці  подорожі підказали їй цікаве рішення щодо перетворення пір’я на об’єкт мистецтва.Дивитись даліCollapse )
Любі друзі!
Цілком можливо, що ми з Вами поки що незнайомі, і зазирнули Ви до цього посту випадково. Але цей Живий Журнал - мій, правила тут, відповідно, - теж мої, тож дозвольте звертатися до вас саме так. Ну, а якщо ми знайомі, то й зовсім добре і не треба розводити довгих передмов.
Трохи більше року тому назад я хвалилася перед Вами своєю першою книгою "Зозулята зими", виданою у співавторстві з львісською письменницею Дарою Корній. Ну, хвалилася... Знайомила зі своїм книжковим первістком, честно попередивши, що в Дари-Мирослави вона вже шоста.
І що ж? Ледь вщухли підбадьорливі привітання, дехто з друзів почав запитувати, а коли буде наступна книга? Певно, вони були переконані, що книги-одинаки, коли не мають "братиків-сестричок" у того ж автора, швидко стають егоїстами. З одного боку, звісно, стереотип, знаю я чимало гарних книг, які чекали на "молодших родичів" роками і від того не ставли гіршими ні на крихту. З іншого... ні, такі питання на мене не вплинули, однак "Зозулята зими" не довго "сумували".
На початку квітня у книжкових крамницях з'явиться наша друга спільна з Дарою книга (і восьма в неї - Господи, ця книжкова арифметика з талантом і працьовитістю Миросі аж ніяк не стає менш заплутаною) "Крила кольору хмар". Новенька, улюблена, за яку треба перейматися, як там складеться її доля? Чи не треба, а доста посто радіти, що вона є?
Обкладинку наводжу, про всяк випадок нагадую, що Тала Владмирова - то мій псевдонім, як він виник - окрема й навряд чи цікава історія. а відмовлятися від нього, певно, треба було раніше, тож тепер який є, такий і буде.

                                                                      крила

Про що книга? У двох словах, кажете?
Відповідь, "про що" книгаCollapse )

Profile

cніг
tala_tarasenko
tala_tarasenko

Latest Month

December 2016
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner